Краса - найвища досконалість

Завдання кожної людини на землі – примножити кількість краси у світі, наповнити його красою, щоб вона витіснила собою неподобство. Адже краса – це найвища досконалість. А найвища досконалість – це Бог. Саме це мав на увазі Ф.Достоєвський, коли стверджував, що краса врятує світ. Прагнення в думках, почуттях і справах до досконалості, до Божественного і врятує світ. Тому слід завжди шукати красу всюди й у всьому, а знайшовши, берегти цю ніжну квітку від усього низького, грубого і брутального Слід розвивати і зрощувати в собі красу, свідомо оберігаючи свій внутрішній світ від проникнення в нього всього негативного, що розкладає цілісність і гармонію. Необхідно боротися зі своєю нижчою природою, тому що це єдиний вид боротьби , яка дає благі результати. Слід прислухатися до голосу свого вищого «Я», що спрямовує нас на шлях удосконалення, тобто Краси.

  Отже, думки про прекрасне не лише значущі й корисні, як відпочинок, вони , у повному розумінні слова, необхідні як, єдиний засіб порятунку від наростання у світі неподобства. І чим гіршим , потворнішим стає життя, тим дужчим і напруженішим має бути наше прагнення прекрасного, тим більше прекрасних думок ми маємо посилити в простір. Прекрасні думки народять прекрасні бажання, а прекрасні бажання спричиняють прекрасні дії.